серце

-я, с.

1) Центральний орган кровоносної системи у вигляді м'язового мішка, ритмічні скорочення якого забезпечують кровообіг. || Місце з лівого боку грудної порожнини, де розміщений цей орган.

••

Пивне́ се́рце — зміни в серці, які розвиваються при хронічному алкоголізмі.

Поли́в'яне се́рце — серце, яке спостерігається при хронічному серозному перикардиті.

2) Цей орган людини як символ зосередження почуттів, настроїв, переживань і т. ін. || Здатність почувати й розуміти інших; чуйність, сердечність. || Цей орган людини як символ любовних почуттів, любовної прив'язаності. || перен. Внутрішній психічний світ людини, її настрої, переживання, почуття. || з означ. Сукупність якостей, рис, властивих певній особі; вдача людини. || з означ. Людина як носій тих чи інших рис, якостей.

••

Бра́ти [бли́зько] до се́рця що — дуже перейматися чимсь, надавати чому-небудь великого значення.

Вели́ке се́рце у кого — хтось дуже добрий, чулий, здатний гаряче й глибоко перейматися чим-небудь.

Відійшло́ від (од) се́рця у кого, кому — комусь полегшало, хтось заспокоївся, перестав тривожитися, хвилюватися.

Всім се́рцем — а) щиро, гаряче (любити, вірити і т. ін.); б) цілком, повністю; всім єством (розуміти кого-небудь, співчувати комусь).

Гаря́че се́рце — а) (у кого, чиє) у когось дуже запальна, войовнича вдача; б) (чиє, у кого) у когось дуже чутлива вдача; в) (хто) чутлива, чуйна людина.

З відкри́тим се́рцем — щиро, без упереджень, відверто (ставитися до кого-небудь, робити щось і т. ін.).

3) часто у сполуч. із займ. моє, а також зі сл. козаче, дівчинонько і т. ін., розм. Ласкаве звертання до кого-небудь.

4) перен. Гнів, роздратування.

••

Відхо́дити се́рцем — переставати гніватися, сердитися.

З се́рцем — виявляючи гнів, роздратування; гнівно, роздратовано.

5) чого, перен. Головна, найважливіша частина, центр чого-небудь.

6) перен. Металева, циліндричної форми частина дзвона, розташована у внутрішній його частині; язик.

7) діал. Медуза.

••

Без се́рця — а) (хто) хто-небудь жорстокий, безжалісний; б) безжалісно, не шкодуючи нікого, нічого; в) не гніваючись, пересердившись.

Ма́ти се́рце — а) бути добрим, чуйним, доброзичливим; б) (на кого, проти кого) гніватися, сердитися на кого-небудь.

Не ма́ти се́рця — а) бути недобрим, нечуйним, недоброзичливим; б) (до кого – чого) не відчувати прихильності до когось, чогось; в) (на кого, проти кого) не гніватися на когось.